Обласна молодіжна творча спілка
художників та мистецтвознавців

Заходи

Свято обжинок у Городському (2011)

2 серпня 2011 року в селі Городське Коростишівського району, в рамках Етно-фестивалю "Житичі", відбулося традиційне українське свято "Обжинки", на яке з'їхалися гості з різних куточків Житомирщини та з Києву.



Серед почесних гостей свята були колишні господарі садиби, де тепер розташовано культурно-мистецький центр "Поліська хата", - Василь Петрович Романюк і сестри Марія та Надія; представники Житомирського обласного крайового козацького товариства під керівництвом генерала-осавула українського козацтва Святослава Васильчука та Обласної організації зеленого туризму.

Розпочалося свято з відкриття художньої виставки "Під стріхою".



Цього разу свої твори представив художник з с. Ушомира Коростенського району - Сергій Кирієнко. Його картини, на яких відображені українці в різні хвилини свого буття, привернули увагу глядачів. Гості та учасники свята також познайомилися з виробами майстрів народної творчості - ляльками-мотанками, декоративними різними дошками, дерев'яними козацькими шаблями та ін.



А потім всі присутні відправилися на поле, де стали глядачами та учасниками обрядової частини фестивалю.



Обжинки - старовинний народний звичай святкування закінчення жнив. Назва походить від слова обжинатися, тобто закінчувати жнива.





В останній день жнив, який частіше всього приходився на свято Іллі, женці збиралися гуртом на чиємусь лану і під обжинкові пісні в'язали останній сніп: Ой, снопе, снопе, Снопе великий, Золотом - зерном Колос налитий. В цьому снопі, за віруваннями слов'ян, зібрана вся життєдайна сила поля. Його прикрашали калиною, квітами, перев'язували стрічками і урочисто заносили до хати. На Новий рік його ставили на покуті, а виходячи в поле для першого засіву, домішували до насіння вимолочені з нього зерна.



Ось і на святі у с. Городському дівчата та хлопці у національному вбранні вийшли у поле, щоб зжати останній сніп. Погода не дуже сприяла жнивам - напередодні пройшли дощі, жито було вологе й важке. Але у день свята сонце вийшло з хмар та осяяло поле зі скиртами вже зжатого жита та останнім незжатим куточком.



Допомагали женцям й гості свята, які не усиділи на місці, а теж вийшли попрацювати в поле.



Останній сніп урочисто зв'язали червоною стрічкою і віднесли в сторону, а самі женці зібралися у останніх незжатих колосків.



Важливого значення в кінці жнив завжди надавали обряду завивання Спасової бороди. "Бородою" слугувала невелика кількість нескошених колосків, яки залишали в полі, розраховуючи таким чином забезпечити врожай на наступний рік. Учасники свята не залишили поза увагою цей звичай: між останніми стеблами жита розпушили землю і засіяли зерном з цих колосків. "Бороду" заламали, перев'язали, біля неї поклали скибку хліба і трохи солі, землю полили водою і заспівали: "Ось тобі, борода, хліб, сіль і вода". Таким чином виконували ритуал годування землі. Потім, за звичаєм, приказали: "Роди, Боже, на всякого долю: бідного, щоб багаті були".



Коли ж було зжато останнього снопа й зв'язано Спасову бороду, женці почали збирати останні колоски та плести вінок. Цей вінок - прикраса для найкращої жниці-царівни та господаря лану. Його теж плели під обрядові пісні. Обравши царівну, женці з останнім снопом обійшли поле - щоб на майбутній рік теж добре уродило, а потім пішли до гостей, де їх зустріли господар і господиня. Снопа передали господарю, щоб занести його в хату.



Але потрібно було ще виконати деякі дійства, щоб на новий рік і нива вродила, й спина не боліла. За старовинним звичаєм після закінчення жнив женці качались по полю - щоб на той рік спина не боліла. Тут і діти, і дорослі не втрималися - покачалися до схочу! А жінки-жниці гадали: три рази вони кидали позад себе серпа: падаючи вдариться гострим кінцем об землю - буде добрий врожай, якщо тупим або держаком - погана прикмета. На щастя, декілька серпів врізалися у землю, обіцяючи добрий врожай. Зазвичай, зразу змолотити зерно нового врожаю важко, тому снопи вночі звозили у клуні, де восени та взимку молотили. Але в останній день жнив теж молотили зерно, щоб використати його на перший коровай з нового врожаю. Ось й на святі, щоб не витрачати марно сонячні хвилини, розпочали молотьбу. Зробили імпровізований тік - накрили частину поля великою тканиною - і поклали на нього підсушені снопи колосками у середину.



Зазвичай молотили зерно чоловіки. Для цього використовували ціпи - дерев'яні інструменти. Господар і господиня свята запросили усіх присутніх козаків попрацювати на току. Свято обжинок закінчилося великою театралізованою виставою, яку представили митці з Червоноармійського будинку дитячої творчості під керівництвом Володимира Лисюка, й виступами фольклорних колективів. Приємною несподіванкою став виступ учня Червоноармійської загальноосвітньої школи Богдана Савчука, який під гітару виконав пісню "Квіти України". Його чудовий спів сподобався усім присутнім. Жнива закінчилися, але попереду ще багато роботи й нових сільськогосподарських свят.






Олена Васильєва
Фото автора


розміщено: 05 серпня 2011






© 2008-2017 Обласна молодіжна творча спілка художників та мистецтвознавців (м.Житомир)


Яндекс.Метрика   
  старт: березень 2008